词典时范
时范
词语解释
时范[ shí fàn ]
⒈ 当时的楷模。
引证解释
⒈ 当时的楷模。
引唐 李商隐 《赠送前刘五经映三十四韵》：“凝邈为时范，虚空作士常。”
相关词语
- shí zàn时暂
- shí jú时局
- wéi shí违时
- kuāng sú jì shí匡俗济时
- jīn fàn金范
- shèng shí圣时
- shí èr shí pán十二时盘
- wú bǔ yú shí无补于时
- shí guāng时光
- chāng shí昌时
- sì shí zhǔ四时主
- shí huì时晦
- yī wǎn fàn shí一碗饭时
- shí yí shì qiān时移事迁
- fàn shì范式
- shí mù时暮
- shí zé时泽
- ān shí chǔ shùn安时处顺
- hè hè shí míng赫赫时名
- shí shàng时上
- liǔ fàn柳范
- shí yùn bù qí时运不齐
- fāng shí芳时
- shí qù时趣
- tiáo shí髫时
- róu fàn柔范
- shí shí kè kè时时刻刻
- yī shí zhī xuǎn一时之选
- shùn shí ér dòng顺时而动
- jiǎn yì shī fàn简易师范